Історія Університету

12 червня 1930 р. наказом Ради народних комісарів Української РСР № 1340 на базі будівельного факультету Харківського технологічного інституту та архітектурного факультету Харківського художнього інституту був створений Харківський інженерно-будівельний інститут (ХІБІ). Час заснування інституту прийшовся на період стрімкого розвитку будівельної галузі, що вимагало підготовки висококваліфікованих інженерних кадрів і архітекторів. Отже їх підготовка стала головним завданням ХІБІ.

У своїй діяльності нещодавно створений вуз підпорядковувався Народному комісаріату вугільної промисловості СРСР. Функціонувало 4 основних факультети: архітектурний, санітарно-технічний, будівельний та вечірній. Серед засновників інституту ми з вдячністю згадуємо таких видатних вчених, як академік О.М. Бекетов, заслужений діяч науки і техніки УРСР професор Б.П. Остащенко-Кудрявцев, академік Британської королівської академії архітектури О.Г. Молокін, академік С.Ю. Фрайфельд, професори Д.С. Черкес, М.Г. Малішевський, академік О.І. Неровецький, Я.В. Столяров, Ф.О. Бєляков та багато інших. Першим директором інституту став випускник будівельного факультету Харківського технологічного інституту Олександр Данилович Вікутан. Тридцять четвертий рік був для ХІБІ роком значного зростання. Відкрив свої двері перший власний навчальний корпус на проспекті Леніна (у наш час там розташований Харківський національний технічний університет радіоелектроніки), побудований за проектом нашого видатного викладача професора Б.А. Штеінберга. До складу інституту на правах астрономо-геодезичного факультету увійшов Харківський інститут геодезії та землевпорядкування, крім того був створений новий, так званий, загально-технічний факультет. До кінця 30-х років ХІБІ носив ім’я радянського партійного та державного діяча Сергія Мироновича Кірова. Харківський інженерно-будівельний інститут зростав і розвивався, готуючи нових кваліфікованих фахівців для народного господарства.

Нажаль, інтенсивний розвиток молодого навчального закладу було перервано у трагічні роки війни, яка стала важким випробуванням для всіх наших людей. Разом з усім народом на захист Батьківщини піднялись студенти та викладачі ХІБІ. Багато з них пішли на фронт добровільно у складі Харківського добровільного комуністичного батальйону. Нам відомі імена 55-ти студентів та педагогів, які загинули захищаючи наше майбутнє. З гордістю ми згадуємо славне ім’я викладача воєнної кафедри ХІБІ Яна Людвіговича Райнберга, посмертно нагородженого званням Героя Радянського Союзу. Чимало викладачів та випускників ХІБІ зробили свій внесок у справу великої Перемоги. Не підлягають забуттю імена: випускника будівельного факультету, Героя Радянського Союзу, генерала П.Т. Григоренко; командуючого інженерно-будівельним управлінням 1-го Білоруського фронту, полковника С.І. Клімко і багатьох інших героїв, що вчились та працювали в стінах нашого вузу. На початку жовтня 1941 року частина студентів, викладачів та навчальної бази була вивезена до міста Караганда (Казахстан). Врятованих людей та матеріальну частину приєднали до Московського гірничого інституту на правах будівельного факультету. У цих тяжких умовах керівництво було покладено на декана будівельного факультету, доцента Володимира Павловича Манжаловського.

Трагічною була доля тих, хто залишився в окупованому місті. Вони були змушені спостерігати, як гітлерівські грабіжники знищують та розкрадають безцінну навчальну бібліотеку, лабораторне устаткування й інше обладнання, яке з величезними труднощами було накопичено інститутом у передвоєнні роки. У нашій пам’яті назавжди залишаться: померлий від нервового виснаження Олексій Миколайович Бекетов та викладач будівельного факультету, доцент Володимир Ісакович Шіф, який не встиг покинути Харків і був розстріляний разом з жінкою та двома його дітьми у Дробицькому ярі. 23 серпня 1943 р. страшна ніч окупації скінчилась. Харків було звільнено. Почалась нова доба у житті ХІБІ. Одним з перших рішень уряду, щодо відновлення міста стало рішення про реевакуацію і відбудову навчальної та наукової бази вузу. У той самий час його було підпорядковано Народному комісаріату будівництва СНК СРСР. Навчальна база інституту переїхала до нового корпусу по вулиці Сумській 40 (в наш час це – навчальний корпус № 1). Почалось поступове відновлення нормальної роботи інституту.

В цей період значний внесок у відродження зруйнованого міста зробили наші викладачі: професор Я.В. Столяров, М.Г. Малішевський, Д.С. Черкес, М.Ф. Покорний та інші. Були відбудовані Харківський тракторний, Харківський електромеханічний та Харківський турбогенераторний заводи; будівлі: Харківського Будинку проектів (у наш час південний корпус ХНУ ім. В.Н. Каразіна), готелю Харків та багатьох інших. На базі ХІБІ починають проводитись семінари з питань технології відновлення будинків та споруд, зруйнованих під час бойових дій. На цих семінарах виконроби та інженери будівельники знайомились з новими будівельними рішеннями з питань відбудови зруйнованих війною міст та сіл України.

У повоєнний період інститут активно працює і розвивається. Викладачі ХІБІ стали одними з перших ініціаторів запровадження програми масового житлового будівництва будинків блочно-панельної системи в СРСР. Багато житла такого типу було побудовано і у нас в Харкові. П’яти-поверхівки і досі є найбільш розповсюдженим типом житлових будівель. Потреба у кваліфікованих фахівцях у галузі гідротехнічного будівництва спонукала до створення у середині 50-х років окремого факультету гідротехнічного будівництва.

У 1963 році в Харкові почали формуватись перші студентські будівельні загони (СБЗ або російською ССО) для участі у засвоєнні цілинних та перелогових земель. В якості майстрів у цих загонах працювали студенти ХІБІ. З цього моменту з’являється нове поняття «третій трудовий семестр». Значна кількість наших студентів пройшли складний і відповідальний курс СБЗ. Ті знання та навички, які вони отримали у трудових загонах не можна знайти в жодному посібнику або конспекті лекцій – так саме, як неможливо знайти там справжню дружбу, відчуття відповідальності за справу, романтику дальніх доріг тощо. У нашому інституті ініціатором традиційної участі студентів у третьому трудовому семестрі став студент Іван Вернигора. При комітеті комсомолу ХІБІ, а пізніше при комсомольських бюро факультетів були створені штаби з формування СБЗ. Кращими будівельними загонами ХІБІ 70-тих років вважаються: «Будівельник» командир Борис Жиленко, «Монтажник» командир Володимир Савйовський, «Механік» командир Володимир Шаров, жіночі СБЗ – «Чайка» командир Віра Соломаха, «Українка» командир Світлана Петрушко. Одним з кращих бійців СБЗ «Дружба», який працював у Чехословаччині у 1970-1971 р.р., був відомий політичний та громадський діяч, випускник ХІБІ Євген Петрович Кушнарьов.

Період 60-тих та 70-тих років був пов’язаний з відкриттям та подальшим розвитком низки нових напрямків у будівельній галузі. Під керівництвом професора Б.І. Гержули була створена наукова школа з питань інженерної геодезії. Під керівництвом професора І.М. Борща, а пізніше академіка О.П. Мчедлова-Петросяна пройшла становлення наукова школа з фізико-хімічної механіки та технології бетону. Розвиток наукових шкіл в галузі виробництва будівельних матеріалів та виробів, дозволив у 1971 р. відкрити новий механіко-технологічний факультет (МТФ). Його першим деканом був доцент Г.П. Соболєв. На кафедрі теплогазопостачання зусиллями професора П.С. Колобкова була відкрита нова профілізація з використання вторинних енергоресурсів. Під керівництвом професора О.Л. Шагіна були розроблені нові технології скло-пластикового армування бетонних конструкцій.

Важливу роль у розвитку і становленні ХНУБА відіграв доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Микола Степанович Болотських. Подолавши великий шлях від викладача до ректора університету, він 28 років віддав складній і відповідальній справі керівництва багатотисячним студентсько-викладацьким колективом нашої Alma mater. Саме він у 1994 році добився присвоєння ХІБІ високого статусу університету. Завдяки керівництву Миколи Степановича університет вистояв у важких умовах економічної кризи 90-х років. Не можливо перерахувати усі ті корисні і важливі новації, які з’явились при його безпосередній участі і допомозі.

Пройшовши 80-річний шлях, університет став провідним навчально-науково-виробничим комплексом будівельного профілю не тільки в Україні, а й за її межами. За роки його існування в стінах університету підготовлено і випущено понад 55 тис. фахівців не тільки у цивільній, а і у воєнній галузі. 1 вересня 1995 р. у відповідності з наказом міністерства освіти та міністра оборони України при ХНУБА був створений воєнно-будівельний факультет, а Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 1996 р. було затверджено утворення навчального комплексу «ХДТУБА – військово-будівельний факультет».

Визнанням високої якості підготовки фахівців, підтвердженням його високого рейтингу стало присвоєння йому в 1994 році статусу університету. У серпні того ж року народився наймолодший факультет ХНУБА. Мова йде про інженерно-гуманітарний факультет (ІГФ). Першими керівниками факультету стали доцент М.О. Пасічник і доцент В.О. Задріборода, які разом з колективами випускових кафедр заклали надійний фундамент для підготовки фахівців в галузі економіки, фінансів та менеджменту. До того ж інженерно-гуманітарний факультет вперше в історії ХНУБА почав готувати професійних екологів (пізніше ця спеціальність була передана на санітарно-технічний факультет). Значну роль у становленні екологічної освіти у нашому вузі відіграв завідуючий кафедри безпеки життєдіяльності та інженерної екології, д.т.н., професор Ігор Аркадійович Шеренков.

В кінці 80-х та 90-х роках Харківський інженерно-будівельний інститут відіграв важливу роль в становленні вищої будівельної і архітектурної освіти незалежної України.

Досягненню високих показників у науковій та навчальній діяльності ХНУБА всіляко сприяють наші видатні вчені. Ми з гордістю називаємо імена: професора, доктора архітектури, ректора ХНУБА Ю.М. Шкодовського; професора, доктора технічних наук М.С. Болотських; професора, доктора технічних наук Д.Ф. Гончаренко; професора, доктора технічних наук І.А. Ємельянової; професора, доктора технічних наук С.Л. Фоміна; професора, доктора технічних наук О.Ф. Редько; професора, доктора технічних наук С.М. Епояна; професора, доктора технічних наук Р.А. Яковлєвої; професора, доктора архітектури В.Й. Кравця; Героя України, професора, доктора технічних наук С.І. Поташника; професора, доктора технічних наук О.І. Вайнберга; професора, доктора технічних наук І.В. Корінько; професора, Заслуженого будівельника УРСР В.О. Реусова; професора, кандидата технічних наук Ю.Б. Клейна; професора, кандидата технічних наук, Заслуженого винахідника УРСР І.Р. Щекіна; професора С.М. Петрова; Заслуженого художника України, доцента В.М. Ігуменцева; професора, доктора технічних наук О.О. Фоменко; професора, доктора технічних наук В.В. Фурсова; професора, доктора архітектури .П. Мироненка; професора, доктора філософських наук О.П. Проценко; професора, доктора економічних наук О.С. Іванілова; професора, доктора технічних наук В.Л. Чернявського; професора, доктора технічних наук О.Л. Шагіна; професора, доктора технічних наук О.В. Ушерова-Маршака; професора, кандидата архітектури Ю.О. Плаксієва; професора, доктора технічних наук І.Я. Лучковського; професора, доктора економічних наук Т.Є. Андрєєвої; професора, доктора фізико-математичних наук М.В. Новожилової; професора, кандидата технічних наук В.І. Успаленко; професора, доктора технічних наук В.О. Реньова; професора, кандидата архітектури, головного архітектора міста Харкова С.Г. Чечельницького та багатьох інших. Згадані вчені складають золотий фонд вітчизняної науки, вони по праву вважаються ядром нашого педагогічного колективу.

Славетні традиції, сформовані в нашому вузі за минулі роки, є фундаментом виховання нових поколінь молодих будівельників.

За роки існування Харківський національний університет будівництва та архітектури (ХІБІ-ХДТУБА-ХНУБА) очолювали: