Історія Університету
12 червня 1930 р. наказом Ради народних комісарів Української РСР № 1340 на базі будівельного факультету Харківського технологічного інституту та архітектурного факультету Харківського художнього інституту був створений Харківський інженерно-будівельний інститут (ХІБІ). Час заснування інституту прийшовся на період стрімкого розвитку будівельної галузі, що вимагало підготовки висококваліфікованих інженерних кадрів і архітекторів. Отже їх підготовка стала головним завданням ХІБІ.



В цей період значний внесок у відродження зруйнованого міста зробили наші викладачі: професор Я.В. Столяров, М.Г. Малішевський, Д.С. Черкес, М.Ф. Покорний та інші. Були відбудовані Харківський тракторний, Харківський електромеханічний та Харківський турбогенераторний заводи; будівлі: Харківського Будинку проектів (у наш час південний корпус ХНУ ім. В.Н. Каразіна), готелю Харків та багатьох інших. На базі ХІБІ починають проводитись семінари з питань технології відновлення будинків та споруд, зруйнованих під час бойових дій. На цих семінарах виконроби та інженери будівельники знайомились з новими будівельними рішеннями з питань відбудови зруйнованих війною міст та сіл України.
У повоєнний період інститут активно працює і розвивається. Викладачі ХІБІ стали одними з перших ініціаторів запровадження програми масового житлового будівництва будинків блочно-панельної системи в СРСР. Багато житла такого типу було побудовано і у нас в Харкові. П’яти-поверхівки і досі є найбільш розповсюдженим типом житлових будівель. Потреба у кваліфікованих фахівцях у галузі гідротехнічного будівництва спонукала до створення у середині 50-х років окремого факультету гідротехнічного будівництва.
У 1963 році в Харкові почали формуватись перші студентські будівельні загони (СБЗ або російською ССО) для участі у засвоєнні цілинних та перелогових земель. В якості майстрів у цих загонах працювали студенти ХІБІ. З цього моменту з’являється нове поняття «третій трудовий семестр». Значна кількість наших студентів пройшли складний і відповідальний курс СБЗ. Ті знання та навички, які вони отримали у трудових загонах не можна знайти в жодному посібнику або конспекті лекцій – так саме, як неможливо знайти там справжню дружбу, відчуття відповідальності за справу, романтику дальніх доріг тощо. У нашому інституті ініціатором традиційної участі студентів у третьому трудовому семестрі став студент Іван Вернигора. При комітеті комсомолу ХІБІ, а пізніше при комсомольських бюро факультетів були створені штаби з формування СБЗ. Кращими будівельними загонами ХІБІ 70-тих років вважаються: «Будівельник» командир Борис Жиленко, «Монтажник» командир Володимир Савйовський, «Механік» командир Володимир Шаров, жіночі СБЗ – «Чайка» командир Віра Соломаха, «Українка» командир Світлана Петрушко. Одним з кращих бійців СБЗ «Дружба», який працював у Чехословаччині у 1970-1971 р.р., був відомий політичний та громадський діяч, випускник ХІБІ Євген Петрович Кушнарьов.
Період 60-тих та 70-тих років був пов’язаний з відкриттям та подальшим розвитком низки нових напрямків у будівельній галузі. Під керівництвом професора Б.І. Гержули була створена наукова школа з питань інженерної геодезії. Під керівництвом професора І.М. Борща, а пізніше академіка О.П. Мчедлова-Петросяна пройшла становлення наукова школа з фізико-хімічної механіки та технології бетону. Розвиток наукових шкіл в галузі виробництва будівельних матеріалів та виробів, дозволив у 1971 р. відкрити новий механіко-технологічний факультет (МТФ). Його першим деканом був доцент Г.П. Соболєв. На кафедрі теплогазопостачання зусиллями професора П.С. Колобкова була відкрита нова профілізація з використання вторинних енергоресурсів. Під керівництвом професора О.Л. Шагіна були розроблені нові технології скло-пластикового армування бетонних конструкцій.
Важливу роль у розвитку і становленні ХНУБА відіграв доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Микола Степанович Болотських. Подолавши великий шлях від викладача до ректора університету, він 28 років віддав складній і відповідальній справі керівництва багатотисячним студентсько-викладацьким колективом нашої Alma mater. Саме він у 1994 році добився присвоєння ХІБІ високого статусу університету. Завдяки керівництву Миколи Степановича університет вистояв у важких умовах економічної кризи 90-х років. Не можливо перерахувати усі ті корисні і важливі новації, які з’явились при його безпосередній участі і допомозі.

Пройшовши 80-річний шлях, університет став провідним навчально-науково-виробничим комплексом будівельного профілю не тільки в Україні, а й за її межами. За роки його існування в стінах університету підготовлено і випущено понад 55 тис. фахівців не тільки у цивільній, а і у воєнній галузі. 1 вересня 1995 р. у відповідності з наказом міністерства освіти та міністра оборони України при ХНУБА був створений воєнно-будівельний факультет, а Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 1996 р. було затверджено утворення навчального комплексу «ХДТУБА – військово-будівельний факультет».
Визнанням високої якості підготовки фахівців, підтвердженням його високого рейтингу стало присвоєння йому в 1994 році статусу університету. У серпні того ж року народився наймолодший факультет ХНУБА. Мова йде про інженерно-гуманітарний факультет (ІГФ). Першими керівниками факультету стали доцент М.О. Пасічник і доцент В.О. Задріборода, які разом з колективами випускових кафедр заклали надійний фундамент для підготовки фахівців в галузі економіки, фінансів та менеджменту. До того ж інженерно-гуманітарний факультет вперше в історії ХНУБА почав готувати професійних екологів (пізніше ця спеціальність була передана на санітарно-технічний факультет). Значну роль у становленні екологічної освіти у нашому вузі відіграв завідуючий кафедри безпеки життєдіяльності та інженерної екології, д.т.н., професор Ігор Аркадійович Шеренков.
В кінці 80-х та 90-х роках Харківський інженерно-будівельний інститут відіграв важливу роль в становленні вищої будівельної і архітектурної освіти незалежної України.
Досягненню високих показників у науковій та навчальній діяльності ХНУБА всіляко сприяють наші видатні вчені. Ми з гордістю називаємо імена: професора, доктора архітектури, ректора ХНУБА Ю.М. Шкодовського; професора, доктора технічних наук М.С. Болотських; професора, доктора технічних наук Д.Ф. Гончаренко; професора, доктора технічних наук І.А. Ємельянової; професора, доктора технічних наук С.Л. Фоміна; професора, доктора технічних наук О.Ф. Редько; професора, доктора технічних наук С.М. Епояна; професора, доктора технічних наук Р.А. Яковлєвої; професора, доктора архітектури В.Й. Кравця; Героя України, професора, доктора технічних наук С.І. Поташника; професора, доктора технічних наук О.І. Вайнберга; професора, доктора технічних наук І.В. Корінько; професора, Заслуженого будівельника УРСР В.О. Реусова; професора, кандидата технічних наук Ю.Б. Клейна; професора, кандидата технічних наук, Заслуженого винахідника УРСР І.Р. Щекіна; професора С.М. Петрова; Заслуженого художника України, доцента В.М. Ігуменцева; професора, доктора технічних наук О.О. Фоменко; професора, доктора технічних наук В.В. Фурсова; професора, доктора архітектури .П. Мироненка; професора, доктора філософських наук О.П. Проценко; професора, доктора економічних наук О.С. Іванілова; професора, доктора технічних наук В.Л. Чернявського; професора, доктора технічних наук О.Л. Шагіна; професора, доктора технічних наук О.В. Ушерова-Маршака; професора, кандидата архітектури Ю.О. Плаксієва; професора, доктора технічних наук І.Я. Лучковського; професора, доктора економічних наук Т.Є. Андрєєвої; професора, доктора фізико-математичних наук М.В. Новожилової; професора, кандидата технічних наук В.І. Успаленко; професора, доктора технічних наук В.О. Реньова; професора, кандидата архітектури, головного архітектора міста Харкова С.Г. Чечельницького та багатьох інших. Згадані вчені складають золотий фонд вітчизняної науки, вони по праву вважаються ядром нашого педагогічного колективу.
Славетні традиції, сформовані в нашому вузі за минулі роки, є фундаментом виховання нових поколінь молодих будівельників.